Весняні квіти, погляд з нестандартної сторони

Весна це час пробудження природи, час надій, мрій та сподівань, і звісно це час квітів. Мабуть, як би зараз провести соціологічне опитування на тему весняних квітів то лідерами були б неодмінно гіацинт, крокуси, мускарі, пролісоки, нарциси, тюльпани. Однак, а чому б не зазирнути трохи глибше, так би мовити з іншої сторони і приділити увагу менш популярним але не менш гарними рослинам

Ми в Лотос К маємо власний топ і сьогодні хочемо розповісти про представників рослинного царства, що заслуговують зайняти місце у вашому весняному саду. Представляємо наш власний «непопулярний» топ 10 весняних квітів:

Калюжниця або інакше цю рослину називають жабником. Найпоширенішим у культурі видом є калюжниця болотяна, яка в природі зустрічається в Північній Америці, Монголії, Японії, на заході та півночі Китаю, в горах Індійського субконтиненту, а також майже по всій Європі, за винятком її південних районів. Ці невибагливі рослини квітнуть у квітні-травні, а іноді можуть повторно зацвісти навіть вересні. Стебло у рослин м'ясисте, голе. У висоту калюжниця може сягати від 3 до 40 см. Шнуроподібне коріння рослини зібране пучком. Листя в неї темно-зелене, голе. Квіти яскраві жовті, помаранчеві, золотисті. Існують сорти з білими квітами 'Alba' та махровими 'Multiplex'. Калюжниця рослина невибаглива, найкраще росте на відкритих, вологих ділянках.

Дармера щитовидна її батьківщиною є Північна Америка, де вона зустрічається на берегах річок у гірських районах. Це багаторічна рослина з потужним, товстим вузлуватим кореневищем, що розташовується на поверхні ґрунту. Листя у дармери прикореневе на товстих черешках, округле, велике, по краю трохи виїмчасте, з жилкуванням. Квітки невеликі, приємного ніжно-рожевого забарвлення, зібрані в щиткоподібне суцвіття.

Спочатку, десь у квітні з’являється потужне і водночас ніжне суцвіття рожевого кольору, а після відцвітання – листя. Рослина віддає перевагу тінистим місцям. При посадці на сонячних ділянках забарвлення листя тьмяніє. Дармера вологолюбна, але не витримує застійних вод, а ще вона зимостійка. ЇЇ можна використовувати для посадок під великими деревами та у групах із багаторічними квітами.

Медуниця в природних умовах її можна зустріти на території змішаних і широколистяних лісів Євразії. Латинська назва утворилася від слова «pulmo», перекладається як «легені», це пов'язано з тим, що вже дуже давно листя рослини використовується під час лікування хвороб легень. Тому рослину ще нерідко іменують легенева трава, або медунка. Медуниця це багаторічна трав'яниста рослина, висота якої може варіюватися від 8 до 50 см. Прикоренева розетка складається з безлічі великих листових пластин.

Селекціонери вивели безліч сортів які вирізняються різноманітним забарвленням листя та візерунками на ньому 'Blue Ensign', 'Mrs Moon', 'Sissinghurst White'/ Квітки можуть бути пофарбовані в рожевий, синій, білий, ліловий або блакитний колір. У них є одна особливість, квітки і бутони на одному і тому ж кущі можуть бути різним за кольором, наприклад, при розкритті рожевого бутончика з'являється квітка фіолетового, білого, синього або блакитного забарвлення. Часто на одному кущику можуть вирости квіти різного кольору.

Для вирощування медунки чудово підходить ділянки, що розташовуються в тіні або півтіні з суглинистим або супіщаним ґрунтом. Якщо ж рослину посадити на добре освітленій ділянці, то квіти будуть мати більш бліде забарвлення.

Бадан в природі рослину можна зустріти в помірному поясі від країн Середньої Азії до Китаю та Кореї на кам'янистому ґрунті. У культурі ця рослина з'явилася в середині 18 століття під назвою «камнеломка товстолиста». Рід бадан представлений вічнозеленими трав'янистими багаторічниками та однорічниками. Висота кущів від 6 до 35 см. Великі глянсові шкірясті на дотик листові пластини зібрані в прикореневу розетку, вони мають довгі черешки і темно-зелене забарвлення. Щільні волотисті суцвіття складаються з квіток келихоподібної форми рожевого, червоного або білого кольору. До складу одного суцвіття може входити близько 120 квіток. У ландшафтному дизайні ця квітка чудово виглядає на тлі каменів по сусідству з вузьколистими або ряболистими рослинами (наприклад, флокси або хости).

Декатеон в природних умовах зустрічається в Північній Америці на вологих луках і вологому підліску. Рослина невелика але дуже витончена, під час цвітіння її прикрашають чарівні квітки схожі з мініатюрними цикламенами. Як правило, квітки пофарбовані в червонувато-вишневий, малиновий, рожевий або ніжно-рожевий відтінок, дещо рідше зустрічається білувато-кремовий. Додекатеон у народі ще часто називають «гусячий колір», або «дванадцятиквітник». Хоча зовні такий багаторічник здається ніжним, витонченим та надмірно тендітним, однак насправді він відрізняється підвищеною витривалістю, при цьому за ним дуже легко доглядати. Щоб така багаторічна рослина тішила пишним цвітінням, для її вирощування необхідно вибрати трохи затінене місце, при цьому земля має бути кислою, вологою та добре пропускати повітря та воду.

Бруннера в природних умовах зустрічаєтеся в Західному та Східному Сибіру, на Кавказі та в Малій Азії. Ця квітка була названа на честь швейцарця С. Бруннера, який відомий як мандрівник та ботанік. Брунера - це трав'яниста, багаторічна рослина, яка у висоту може досягати 45-50 см. Великі цілі довгочерешкові листові пластини мають широкосерцеподібну форму. Блакитні дрібні  квіточки зовні схожі з незабудками, однак відрізняються тим, усередині, квітка пофарбована не в жовтий, а в білий колір. Цвітіння починається у квітні і триває 4 тижні, можливе повторне цвітіння восени. Рослина невибаглива і розростаючись, утворює ефектні кущики. Також існує велика кількість сортів з надзвичайними візерунками на листі 'Langtrees', 'Variegata'. Тому ця рослинка після цвітіння не втрачає свого шарму та чарівності. Цю рослини найчастіше використовують для створення бордюрів та для стабільних декоративних груп у складі міксбордерів.

Аквілегія, іноді цю рослину ще називають орликами. Це особлива рослина, яку важко не впізнати та не полюбити, один з найпоширеніших квітучих багаторічників для затінених місць. Аквілегія це трав’янисті багаторічники з дуже потужним, глибоким, потовщеним зверху стрижневим коренем та прямими розгалуженими пагонами висотою до 1 м. Має пишну розетку прикореневого ажурного, трійчастого, смарагдового, інколи рябого листя. Довгошпорцеві прості або махрові квітки забарвлені в різноманітні відтінки — білі, кремові, рожеві, блакитні, бузкові, сині, пурпурові. Квіти зібрані в негусті верхівкові суцвіття на тонких, високих квітконосах. Рослина витривала і не потребує особливого догляду.

Аквілегія це рослина для створення щільних груп пишних та тривалоквітучих композицій в затінку. Вона чудово росте в «кишенях» між каміннями, розставляє акценти між щільнотекстурними багаторічниками, чудово виглядає в міксбордерах, рабатках, змішаних бордюрах, пейзажних групах, біля водних об’єктів.

Живучка або аюга зустрічаєтеся на території Євразії та Африки, в помірних широтах Північної та навіть в Австралії. Вже з назви стає ясно, що живучка відрізняється високою життєстійкістю. Живучка - це трав'яниста вічнозелена рослина. Висота куща може змінюватись від 5 до 50 см. Листові пластини розташовані супротивно. Квіти блакитні іноді рожеві або білі розміром 1-2 см розташовуються по 2-6 шт. у пазухах верхніх листів стебла і утворюють, зі змішаними приквітками, циліндричні мутовки. Суцвіття складається з 3-10 мутовок.

Цвітіння припадає на весняні та літні місяці, починаючи з травня і закінчуючи серпнем. Однак і без квіток рослина виглядає досить ефектно і красиво, і зберігає такий зовнішній вигляд аж до заморозків. А ще існують сорти з бордовим листям такі як 'Black Scallop'. Всі сорти даної рослини відрізняються невибагливістю до ґрунту та умов вирощування. Садівниками, як правило, культивуються декоративно-листяні та ґрунтопокривні види та форми. У ландшафтному дизайні живучку застосовують для вирощування в рокаріях, міксбордерах та альпінаріях та культивують як ґрунтопокривну рослину.

Ліхніс або зозулин цвіт. Наукова назва рослини походить від грецького слова, яке перекладається як «лампа». Є версія, що це пов'язано з тим, що квітки ліхнісу мають дуже насичене забарвлення. Згадку про дану квітку можна знайти в працях Теофрасту. ЇЇ почали культивувати ще із кінця 16 століття. В природі рослину можна зустріти на території Північної півкулі.

Ліхніс це трав'яниста кореневищна рослина. Висота рослини може варіюватися від 40 см до 1 м. Гострі ланцетно-яйцеподібні листові пластини іноді мають основу серцеподібної форми. Пелюстки квітів можуть бути пофарбовані в рожевий, білий, насичено-червоний, блідо-жовтий або насичено-оранжевий колір. Ліхніс рослина невибаглива, її можна вирощувати на одному місці близько 5 років. Все що її необхідно це рясний полив і регулярна прополка від бур’янів.

Копитняк європейський. Багаторічна вічнозелена трав'яниста рослина висотою 5-10 см з повзучим, розгалуженим кореневищем. Стебло коротке, лежаче, з двома, рідше з трьома прикореневими листками. Листки ниркоподібні, блискучі, темно-зелені. Квітки поодинокі, на коротких пониклих квітконіжках, зовні буро-зелені, всередині темно-червоні з фіолетовим відтінком, з приємним ароматом. Копитняк цвіте в квітні-травні. Його часто використовують в садах і парках, особливо в затінених місцях, де не можуть зростати інші рослини. Рослина добре поєднуєтеся з пролісками, підсніжниками, крокусами та ідеально з папоротями, купеною.

І наш улюбленець і позаконкурсний фаворит Еріка.

Ця рослина є одною з перших в саду, що віщують про прихід весни. Рід Erica налічує близько 800 видів вічнозелених чагарникових багаторічників від 20 до 150 см заввишки, що відрізняються між собою забарвленням листя, квіток, зовнішнім виглядом, формою та умовами вирощування. Принаймні, 660 представників роду є ендеміками Південної Африки. Решта росте в інших частинах Африки, на Мадагаскарі, в Середземномор'ї, Туреччині, на Кавказі.

Еріка це невисокі ґрунтопокривні рослини часто помилково приймають за Вереси (Calluna), оскільки за зовнішнім виглядом вони досить схожі, однак у вересу лускате листя, і розташоване на стеблі під кутом, а у Еріки листочки голчасті, ростуть під прямим кутом. Еріки можуть бути декоративними в будь-яку пору року, тому що в залежності від виду й сорту цвітіння може початися в грудні та закінчитися в жовтні або навіть листопаді. Квітки маленькі, дзвонові від білого кольору до темно-червоного, фіолетового. Також тичинки Еріки довше пелюсток, що теж відрізняє її від вересу. У деяких видів квітки розташовані в пазухах листків по всій довжині пагона, а у інших - на верхівці стебел, зібрані в китиці.

Після відцвітання квіти не втрачають декоративності та зберігають забарвлення ще дуже довго. Більшість сортів характеризується виключно тривалим періодом рясного цвітіння. При виборі місця для посадки Еріки майте на увазі, що рослині необхідно сонячне місце, захищене від вітру, гумусний, водопроникний ґрунт з кислотністю 4,0-5,5 pH. Без хорошого дренажу ці рослини просто не будуть рости.

Сподіваємося вам сподобався наш топ 10, а які ваші улюблені весняні квіти, напишіть нам про це в коментарях.